10 країн, які українці можуть відвідати без візи

Відео від Тані Михайлюк для рідного локального комітету!

Фестиваль культур (відео)

Найповніший огляд про Фестиваль Культур (Фото)

«Ви освічена, допитлива, енергійна людина, любите подорожувати, цікавитеся культурою і звичаями  інших країн, мрієте поїхати за кордон, поспілкуватись з іноземцями, дізнатись про їхнє життя, про їхні почуття й прагнення? Ви щиро бажаєте побачити світ своїми очима, відчути його аромат, проте ніяк не наважитесь здійснити свою мрію?!»  Саме цими словами зустрів своїх гостей 27 лютого в приміщенні ресторану «Надія» Фестиваль культур, організований міжнародною студентською організацією AIESEC у рамках програми «Світ без кордонів». А далі? Далі почалася незабутня подорож навколо світу, яку (о, чудо!) вдалося здійснити не встаючи зі стільця. Провідниками і екскурсоводами служили винахідливі, яскраві і спритні ведучі – Богдан Гнатєв і Тетяна Осадчук.  Спритність їм знадобилась, адже програма заходу була справді насиченою: з Європи (Болгарія, Румунія) через Туреччину на Далекий Схід (Китай, Тайвань, Індонезія), далі за океан – у Бразилію, познайомитись із Грузією, і уже звідти повернутися додому, до рідної України.          

Ті, хто не пожаліли свого недільного часу і завітали на фестиваль, мали змогу познайомитися і поспілкуватись з представниками усіх вищезазначених країн – студентами, які приїхали в Україну у рамках волонтерських стажувань AIESEC.       

Кожен із них демонстрував відео про свою Батьківщину і повідомляв найцікавіші факти про неї. Але цим знайомство з далекими і не дуже краями не завершилось. Глядачі стали очевидцями справжнього танцювального міні-змагання між Румунією, Туреччиною та Болгарією, а найвідважніші спробували самі освоїти ази цього мистецтва під керівництвом наших друзів-іноземців.       

Танцювали на шоу не тільки аматори, а й справжні профі – своїми виступами нас порадували «Школа Влади Ями» (твіст у виконанні Ілони Федорко і пустотлива постановка «Морячок»), спортивні клуби «Грація» (запальна самба) і «Кармен» (східний танець).       

У тому, що вироби з паперу теж можуть бути мистецтвом, будь-хто міг побачити на власні очі під час невеличкого майстер-класу, проведеного нашим гостем з Японії. І не тільки побачити, а й спробувати самостійно, адже досвід – кращий вчитель.          

Україна – співоча країна, тому й без пісень на нашому фестивалі не обійшлось. Розпочала низку виступів Христина Олексин зі жвавою композицією «Караоке Україна», китайською піснею нас здивувала гарна українська дівчина Тетяна Мірошниченко, додзвонитись додому до сердець наших волонтерів намагалась Юлія Крижалко з піснею «Алло», а чудовим музичним фіналом заходу ми завдячуємо Аліні Насадик.    

Нашим іноземним учасникам найцікавіше, мабуть, було слухати виступ талановитої бандуристки Надії Вівчарук, чий виступ був частиною демонстрації української культури на святі. 

Особливий сюрприз для гостей фестивалю приготували дівчата з Китаю. Гостям фестивалю пощастило бути присутніми на легендарній чайній церемонії.       

Окремим щасливчикам навіть вдалось спробувати плоди зусиль чарівних китаянок =)  

Але якщо ви вважаєте, що чашка чаю – єдине, чим можна було підкріпитися на нашому фестивалі, то ви помиляєтесь. Після довгої прогулянки завжди з’являється апетит, тож уявіть, якими голодними були наші учасники, які здійснили цілу навколосвітню подорож!!! І знову наші волонтери нас не підвели – їхній вихід на сцену з національними стравами став гідним завершенням фестивалю і початком фуршету. Чого тут тільки не було! Шопський салат, мамалига, рахат-лукум, дампліни, чайні коктейлі, рисові кульки, тістечка і навіть українські пампушки! Але найприємнішим у цьому дійстві був той факт, що наші іноземні гості вийшли у вишиванках, демонструючи свою повагу і любов до нашої рідної країни.          

Що було далі? Неформальне спілкування, обмін е-мейлами і численні фотографії… І хоча тут, під одним дахом, зібралися вихідці з різних країн, кожен з власними поглядами, звичками і стилем життя, усі як один вбирали цей новий, безцінний досвід єднання культур.  Тепер ми знаємо, що для дружби і спілкування немає обмежень, а товсті червоні лінії відділяють нас один від одного тільки на карті, тому що насправді світ – без кордонів.

Ліда Цимбаліста

Про тайм-менеджмент, або як застосувати шкільну математику для саморозвитку

Не знаю як у вас, а у мене на уроках алгебри і геометрії в старшій школі постійно виникало питання: «Що й навіщо я тут роблю?» Математика – це чудово, але порахувати зарплату і здачу в магазині можна й без вивчення усіх цих логарифмів і інтегралів (примітка: автор статті здобуває гуманітарну освіту, тому дане твердження не стосується тих людей, для яких математика є частиною роботи чи хобі :) )

Тим не менше, дещо таки можна пристосувати для щоденного використання, наприклад, ту ж декартову систему координат. Розглянемо це на прикладі тайм-менеджементу – мистецтва правильного розподілу часу. Саме мистецтва, тому що люди, які не спізнюються і завжди все встигають заслуговують на повагу і щире захоплення. І що найважливіше, організовувати свій час можна самостійно навчитися, варто лише застосувати кілька нескладних прийомів, один з який зараз і продемонструємо.

Отже, малюємо систему координат. По вертикалі: вгорі – важливі (об’єктивно) справи, внизу – неважливі. По горизонталі: справа – термінові, зліва – ті, що можуть й почекати. Має вийти щось на зразок цього:

Розподіливши свої справи по цих координатах, ми можемо досить легко визначитись, в якій послідовності нам їх виконувати, щоб максимально ефективно використати наявний ресурс часу. Зрозуміло, що в першу чергу ми залагодимо все, що є важливим і терміновим. Термінові, але неважливі завдання найкраще делегувати кому-небудь іншому (попросити маму, тата, друга, хлопця, дівчину і т.д.) Далі у нас по пріоритетності решта важливих справ, які краще зробити до того, як вони стануть терміновими. Але якщо вам ну дуже хочеться сходити в кіно або надворі вперше за кілька днів визирнуло з-за хмар сонце, то можна з чистою совістю трохи розважитись і відкласти роботу до завтра  Неважливі і нетермінові робляться в останню чергу, їх вже бажано зробити самостійно, а не перекладати на когось чи тягнути до останнього моменту – близькі люди завжди готові нам допомогти, але зловживати цим не варто.

Найскладніше у цьому всьому, як на мене, правильно визначити, що ж для нас насправді важливо, а що – не дуже, бо часто ми кидаємося робити безліч термінових завдань, які, по суті, нам особисто ніякої користі не приносять, але забирають багато ресурсів. Тому буде не зайвим відрізняти перспективні справи від неперспективних, для чого також можна використати уже описаний вище метод.

Як бачимо, по вертикалі ми оцінюємо результативність, по горизонталі – обсяг докладених зусиль (сюди, до речі, зараховуємо витрачені сили, час, здоров’я, пропущені дні народження рідних, відмови від маленьких задоволень і т.д., список можна продовжувати до безкінечності, кожен обирає для себе сам)

Розподіляємо нашу діяльність по секціях – і маємо наочне відображення нашої результативності. Діяльність, яка вимагає докладання багатьох зусиль і майже не дає результату відкидаємо одразу. Завдання, що не потребують значної витрати енергії, але й не надто допомагають у досягненні мети зводимо до мінімуму і відкладаємо подалі, використовуємо тільки в тому випадку, якщо нічого іншого вже не залишається.

Увага! Серед завдань, які ви виконуєте може знайтися справжній скарб: і зусиль майже не докладаєте, а результат – дуже важливий і корисний. Вони трапляються рідко, і їх треба навчитись помічати і розпізнавати. Зате якщо впораєтесь з цим, продуктивність роботи може зрости навіть у кілька разів! В основному ж варто зосередитись на результативних видах діяльності, для виконання яких треба попотіти, але тоді й успіх буде значним і заслуженим.

Такі-от способи поглянути на своє життя і діяльність збоку, звести їх до певних категорій і оцінити – дуже прості, просто потрібний певний поштовх, щоб почати їх використовувати, і тоді ваше життя почне змінюватись на краще, ви працюватимете ефективніше і водночас матимете більше часу для себе. Сподіваюсь, ця стаття послужить вам таким поштовхом. До зустрічі!

Ліда Цимбаліста