Хто краде наш час?

Для початку дайте собі відповідь на такі запитання:

- що я сьогодні зробив (ла) для свого соціального, інтелектуального чи особистісного розвитку?

- скільки часу виділив (ла) для засвоєння будь-яких нових навичок?

- які дії протягом дня зробив (ла) для свого духовного зростання?

Якщо Вам важко відповісти на ці питання, то це може означати лише одне: замість дійсно важливих речей Ви займаєтеся речами, на жаль, другорядними.

Вічна мудрість каже - ніколи не варто жертвувати найголовнішим в ім'я незначного. Тому просто необхідно вирішити, що для вас першочергово, а що ні.

Вам не вистачає часу на головне? Знайдіть кореневі причини цієї проблеми. Можливо, ваш час хтось краде? Зловіть злодія за руку. Для цього проведіть невелику діагностику. Перші кілька днів записуйте кожну годину свого часу: на що і скільки Ви його витратили, і не хвилюйтеся, далі такий хронометраж не знадобиться.

Що буде підсумком такої роботи?

Як Ви вже здогадалися, винуватцем вашого тимчасового тринькання опинитеся саме Ви.

Читаємо у Стівена Кові: "Життя людини - результат прийнятих нею рішень. Звинувачувати у своїх невдачах інших людей, обставини або інші зовнішні фактори - значить свідомо віддатися під їх владу, наділити їх повноваженнями керувати вами". Це важливо для розуміння. Просто спробуйте засвоїти це.

Чудовим прийомом для виправдання своєї бездіяльності є лінь. Але зрозумійте одне: коли ви лінуйтеся, ви гальмуєте процес власного зростання!

Це як поганий сон. Ви не дозволяєте собі бути повністю собою. Більш того, це позбавляє вас адекватності. Світ починає вислизати від вас. Але ж ми живемо у світі можливостей та ідей, тому бездіяльність - це досить дурний і вельми сумнівний захід.

Що робити?

Прокинутися!

Для цього необхідно взяти повну відповідальність за все, що відбувається у вашому житті на СЕБЕ . Так, це складно. Ми не хочемо дорослішати. Адже відповідальність - основна риса саме дорослої людини. Ми боїмося пройти через страждання зростання. Але цей досвід просто необхідний. Він позитивний. Усвідомте свою втечу від самого себе.

Підіб'ємо підсумки.

Отже, дуже важливо розуміння себе та своєї поточної ситуації. Розставте пріоритети. Від цього залежить якість вашого життя. Від цього залежить усе ваше життя. Ірраціональне використання часу несе дуже плачевні наслідки. Відправною точкою тут буде взяття повної відповідальності за використання свого тимчасового ресурсу на себе.

Автор статті психолог Ю. Владі.

10 країн, які українці можуть відвідати без візи

Відео від Тані Михайлюк для рідного локального комітету!

Фестиваль культур (відео)

Найповніший огляд про Фестиваль Культур (Фото)

«Ви освічена, допитлива, енергійна людина, любите подорожувати, цікавитеся культурою і звичаями  інших країн, мрієте поїхати за кордон, поспілкуватись з іноземцями, дізнатись про їхнє життя, про їхні почуття й прагнення? Ви щиро бажаєте побачити світ своїми очима, відчути його аромат, проте ніяк не наважитесь здійснити свою мрію?!»  Саме цими словами зустрів своїх гостей 27 лютого в приміщенні ресторану «Надія» Фестиваль культур, організований міжнародною студентською організацією AIESEC у рамках програми «Світ без кордонів». А далі? Далі почалася незабутня подорож навколо світу, яку (о, чудо!) вдалося здійснити не встаючи зі стільця. Провідниками і екскурсоводами служили винахідливі, яскраві і спритні ведучі – Богдан Гнатєв і Тетяна Осадчук.  Спритність їм знадобилась, адже програма заходу була справді насиченою: з Європи (Болгарія, Румунія) через Туреччину на Далекий Схід (Китай, Тайвань, Індонезія), далі за океан – у Бразилію, познайомитись із Грузією, і уже звідти повернутися додому, до рідної України.          

Ті, хто не пожаліли свого недільного часу і завітали на фестиваль, мали змогу познайомитися і поспілкуватись з представниками усіх вищезазначених країн – студентами, які приїхали в Україну у рамках волонтерських стажувань AIESEC.       

Кожен із них демонстрував відео про свою Батьківщину і повідомляв найцікавіші факти про неї. Але цим знайомство з далекими і не дуже краями не завершилось. Глядачі стали очевидцями справжнього танцювального міні-змагання між Румунією, Туреччиною та Болгарією, а найвідважніші спробували самі освоїти ази цього мистецтва під керівництвом наших друзів-іноземців.       

Танцювали на шоу не тільки аматори, а й справжні профі – своїми виступами нас порадували «Школа Влади Ями» (твіст у виконанні Ілони Федорко і пустотлива постановка «Морячок»), спортивні клуби «Грація» (запальна самба) і «Кармен» (східний танець).       

У тому, що вироби з паперу теж можуть бути мистецтвом, будь-хто міг побачити на власні очі під час невеличкого майстер-класу, проведеного нашим гостем з Японії. І не тільки побачити, а й спробувати самостійно, адже досвід – кращий вчитель.          

Україна – співоча країна, тому й без пісень на нашому фестивалі не обійшлось. Розпочала низку виступів Христина Олексин зі жвавою композицією «Караоке Україна», китайською піснею нас здивувала гарна українська дівчина Тетяна Мірошниченко, додзвонитись додому до сердець наших волонтерів намагалась Юлія Крижалко з піснею «Алло», а чудовим музичним фіналом заходу ми завдячуємо Аліні Насадик.    

Нашим іноземним учасникам найцікавіше, мабуть, було слухати виступ талановитої бандуристки Надії Вівчарук, чий виступ був частиною демонстрації української культури на святі. 

Особливий сюрприз для гостей фестивалю приготували дівчата з Китаю. Гостям фестивалю пощастило бути присутніми на легендарній чайній церемонії.       

Окремим щасливчикам навіть вдалось спробувати плоди зусиль чарівних китаянок =)  

Але якщо ви вважаєте, що чашка чаю – єдине, чим можна було підкріпитися на нашому фестивалі, то ви помиляєтесь. Після довгої прогулянки завжди з’являється апетит, тож уявіть, якими голодними були наші учасники, які здійснили цілу навколосвітню подорож!!! І знову наші волонтери нас не підвели – їхній вихід на сцену з національними стравами став гідним завершенням фестивалю і початком фуршету. Чого тут тільки не було! Шопський салат, мамалига, рахат-лукум, дампліни, чайні коктейлі, рисові кульки, тістечка і навіть українські пампушки! Але найприємнішим у цьому дійстві був той факт, що наші іноземні гості вийшли у вишиванках, демонструючи свою повагу і любов до нашої рідної країни.          

Що було далі? Неформальне спілкування, обмін е-мейлами і численні фотографії… І хоча тут, під одним дахом, зібралися вихідці з різних країн, кожен з власними поглядами, звичками і стилем життя, усі як один вбирали цей новий, безцінний досвід єднання культур.  Тепер ми знаємо, що для дружби і спілкування немає обмежень, а товсті червоні лінії відділяють нас один від одного тільки на карті, тому що насправді світ – без кордонів.

Ліда Цимбаліста