Не знаю як у вас, а у мене на уроках алгебри і геометрії в старшій школі постійно виникало питання: «Що й навіщо я тут роблю?» Математика – це чудово, але порахувати зарплату і здачу в магазині можна й без вивчення усіх цих логарифмів і інтегралів (примітка: автор статті здобуває гуманітарну освіту, тому дане твердження не стосується тих людей, для яких математика є частиною роботи чи хобі :) )
Тим не менше, дещо таки можна пристосувати для щоденного використання, наприклад, ту ж декартову систему координат. Розглянемо це на прикладі тайм-менеджементу – мистецтва правильного розподілу часу. Саме мистецтва, тому що люди, які не спізнюються і завжди все встигають заслуговують на повагу і щире захоплення. І що найважливіше, організовувати свій час можна самостійно навчитися, варто лише застосувати кілька нескладних прийомів, один з який зараз і продемонструємо.
Отже, малюємо систему координат. По вертикалі: вгорі – важливі (об’єктивно) справи, внизу – неважливі. По горизонталі: справа – термінові, зліва – ті, що можуть й почекати. Має вийти щось на зразок цього:
Розподіливши свої справи по цих координатах, ми можемо досить легко визначитись, в якій послідовності нам їх виконувати, щоб максимально ефективно використати наявний ресурс часу. Зрозуміло, що в першу чергу ми залагодимо все, що є важливим і терміновим. Термінові, але неважливі завдання найкраще делегувати кому-небудь іншому (попросити маму, тата, друга, хлопця, дівчину і т.д.) Далі у нас по пріоритетності решта важливих справ, які краще зробити до того, як вони стануть терміновими. Але якщо вам ну дуже хочеться сходити в кіно або надворі вперше за кілька днів визирнуло з-за хмар сонце, то можна з чистою совістю трохи розважитись і відкласти роботу до завтра Неважливі і нетермінові робляться в останню чергу, їх вже бажано зробити самостійно, а не перекладати на когось чи тягнути до останнього моменту – близькі люди завжди готові нам допомогти, але зловживати цим не варто.
Найскладніше у цьому всьому, як на мене, правильно визначити, що ж для нас насправді важливо, а що – не дуже, бо часто ми кидаємося робити безліч термінових завдань, які, по суті, нам особисто ніякої користі не приносять, але забирають багато ресурсів. Тому буде не зайвим відрізняти перспективні справи від неперспективних, для чого також можна використати уже описаний вище метод.
Як бачимо, по вертикалі ми оцінюємо результативність, по горизонталі – обсяг докладених зусиль (сюди, до речі, зараховуємо витрачені сили, час, здоров’я, пропущені дні народження рідних, відмови від маленьких задоволень і т.д., список можна продовжувати до безкінечності, кожен обирає для себе сам)
Розподіляємо нашу діяльність по секціях – і маємо наочне відображення нашої результативності. Діяльність, яка вимагає докладання багатьох зусиль і майже не дає результату відкидаємо одразу. Завдання, що не потребують значної витрати енергії, але й не надто допомагають у досягненні мети зводимо до мінімуму і відкладаємо подалі, використовуємо тільки в тому випадку, якщо нічого іншого вже не залишається.
Увага! Серед завдань, які ви виконуєте може знайтися справжній скарб: і зусиль майже не докладаєте, а результат – дуже важливий і корисний. Вони трапляються рідко, і їх треба навчитись помічати і розпізнавати. Зате якщо впораєтесь з цим, продуктивність роботи може зрости навіть у кілька разів! В основному ж варто зосередитись на результативних видах діяльності, для виконання яких треба попотіти, але тоді й успіх буде значним і заслуженим.
Такі-от способи поглянути на своє життя і діяльність збоку, звести їх до певних категорій і оцінити – дуже прості, просто потрібний певний поштовх, щоб почати їх використовувати, і тоді ваше життя почне змінюватись на краще, ви працюватимете ефективніше і водночас матимете більше часу для себе. Сподіваюсь, ця стаття послужить вам таким поштовхом. До зустрічі!
Ліда Цимбаліста
